Ще пару місяців тому ніхто б не подумав, що після Євромайдану, так званої боротьби проти бандитської влади, закінчиться або продовжиться війна, але уже тепер з сусідом-побраимом. Окупацієя Криму, загарбання Східної України, сотні жертв і тисячі українців-біженців і це ще не кінець.
Наболіло. Скільки можна? Найгірше те, що потерпають прості безневинні люди. Батьки лишаються без дітей, сестри без братів, діти без батька. Як добре, що не перевелися у нас ще справжні мужчини-вояки, які готові жертвувати життям заради рідної великої української родини.
Напевно за всі роки не проливалося стільки щирих сліз, а церква не чула стільки молитов. Не даремно кажуть в народі: "Поки грім не вдарить - мужик не перехреститься". Скільки б не було навкруги негативу, все ж таки краплі позитиву є. Завдяки такій нестерпній ситуації український народ неймовірно зблизився, зважили за і проти, зліпили чітку думку, стали серйозніші і набагато добріші. Горе зближує....На жаль...
Все, що не робиться - це на краще!
Хіба може бути щось доброго у війні, у смерті?
Ні, однозначно...Але це не кінець, це лише початок життя незалежної України. Саме так. За всі ці роки наша незалежність була лише на папері, а от коли ми нарешті вирішили самі вирішувати хто і як буде керувати нашою державою, то побачили хто насправді старався якомога корисливіше гратися з нами, мов лялькою.
Вартує подивитися глибше. Якщо є такий вислів, значить краще все попереду. І я вірю, що ми не тільки відвоюємо свою Батьківщину, але й більше - ми зруйнуємо плани нашого сусіда і подаруємо надію всім росіянам на таку ж справжню незалежність!!!
P.S. надіємося, що й наш голуб миру прилетить якнайшвидше..
Немає коментарів:
Дописати коментар