Доборолися, добалакалися,

Доборолися, добалакалися,

досварилися, аж гримить.

Україно, чи ти була колись

незалежною, хоч на мить

Від кайданів, що волю сковують?

Від копит, що у душу б'ють?

Від чужих, що тебе скуповують?

І своїх, що тебе продають?

Прости мені, мій змучений народе,

що я мовчу. Дозволь мені мовчать!

Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми,

але у бік безодні. 

Ліна Костенко