Буває.....

     А деколи бувають такі дні, що розумієш, що твоє життя прожите на даремне, що цілі, які ти поставив - не досягнуті, що люди, які тобі дорогі - не поряд, що слова, які ти кажеш коханій людині - не потрібні, що всім краще без тебе, що тебе нічого не тримає і що триматися немає за що та й навіщо?

     От так сидиш собі, а мозок кипить думками.....За секунди згадуєш всі моменти та намагаєшся переосмислити кавалок свого життя...Розумієш, що нічого не зробив, а те, що й робив, зовсім нічого не означає та й нічого не варте...

     Все нові і нові думки лізуть в голову, ти, навіть, не встигаєш за ними, а лише "наздоганяєш". Все здається таким сірим і буденним, а дійсно кольорові та незабутні дні , навіть, не згадуються. 

  Кажуть, що не робиться то на краще, а ти собі думаєш: " А чому в мене виходить тільки на гірше?".. Коли буде те краще? Чи воно буде? Чи варто чекати?

     ВАРТО...Варто жити, коли не хочеться....Варто сміятися, коли хочеться плакати...Варто стрибати, коли ти сидиш....Варто любити, коли вже не можеш...Варто довіряти, коли зазнав стільки болю....Варто...Варто..Варто

     Все налагодиться...Пройде день, другий...Все забудеться..Все залишиться, як в далекому сні...І згадаєш ти свої кольорові та незабутні сни...і зрозумієш, що є ті, кому варто говорити слова кохання, кому варто усміхатися, що найдорожчі - поряд....А ти...а ти прожив свої роки не надаремно...і всі поставлені цілі досягнув..))


P.S. Вір в краще..сподівайся ліпшого :)