А за вікном майже весна ^^

Сьогодні 28 лютого - останній день зими))) На вулицях Львова така гарна погода. Сонечко світить, тротуари майже сухі, люди більше усміхаються)) Не залежно від погоди та пори-року залишайтеся життєрадісними, бо кожен день нашого життя цікавий та зовсім не схожий на попередній!!!Весняного Вам настрою, побільше посмішок, позитиву та беріть від життя усе найкраще!))

 Зустрічайте весну)))

 Відривайте свої погляди від екранів комп'ютерів та йдіть гуляти!!!

 Робіть весняні фотосесії)

 Збирайте підсніжники та даруйте своїм матерям))

  P.S.Потрібно завжди йти вперед, пам'ятаючи, що після зими завжди наступає весна. 

Кларисса Пінкола

"... Я в серці маю те, що не вмирає!"

Вчора 25 лютого виповнилося 142 роки з дня народження видатної української письменниці Лесі Українки. Напевно, кожен хоча би раз за своє життя читав її поезію, прозу, драму або лірику. Для когось вона є ще одною письменницею, життя і творчість якої вивчали у шкільній програмі, а для когось найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю.

 

І все-таки до тебе думка лине,              
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
   "І все-таки до тебе думка лине...", 1895

А в серці тільки ти,

Єдиний мій, коханий рідний краю!

  "Іфігенія в Тавриді", 1898

Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
"Соntrа sреm sреrо!", 1890

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
 "Завжди терновий вінець...", 1900

Кохання — як вода — плавке та бистре,  
рве, грає, пестить, затягає й топить.
"Лісова пісня", 1911

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
  "Лісова пісня", 1911
 

На ділі каймося, не на словах.
   Леся УКРАЇНКА

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
   Леся УКРАЇНКА

Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
   Леся УКРАЇНКА                        

Сором — хилитися і долі коритися.
   Леся УКРАЇНКА

"Як керувати людьми" або "Закон 5-ти відсотків"

Прошу вибачення за незручності щодо прочитання тексту російською, але вважаю, що інформація неймовірно цікава)

Есть такое понятие, как автосинхронизация. Суть такова – если в какой-то общности 5% процентов совершают одновременно определенное действие – остальные начинают его повторять. Теория так же может называться ДОТУ — Достаточно общая теория управления.

Если в мирно пасущемся табуне лошадей испугать 5% особей и «пустить их в бегство», то весь остальной табун сорвется с места; если даже 5% светлячков случайно синхронно вспыхнут, то тут же будет вспышка целого луга.

Данная особенность проявляется и у людей. Недавно английские ученые поставили эксперимент: в большую, просторную залу пригласили людей и дали им задание «перемещайтесь как вам угодно». А некоторым давали четко определенное задание как именно двигаться и когда. Таким образом было экспериментально подтверждено, что 5% человек, перемещающихся с определенной целью, могут заставить всё множество двигаться в том же направлении.

Для автосинхронизации необходимо, чтобы множество неких объектов обладали хотя бы отчасти идентичным информационно-алгоритмическим состоянием и находились в условиях, допускающих информационный обмен между ними — хотя бы безадресный, циркулярный. При этом быстродействие их по реакции на прохождение информации, идентичной для всех них, должно быть достаточно высоким.

Кстати, подобный эксперимент может провести каждый. Достаточно прийти на концерт с компанией друзей и начать синхронно хлопать в те моменты, когда вам это хочется и весь зал будет за вами повторять.

Некоторые практические выводы из этого: не стоит делать коллективы больше 20 человек. 20 человек / 100% * 5% = 1 – эта единица и есть лидер, увеличение же количества человек влечет за собой потерю управления. В аудитории, где человек 30-40, преподавателю будет очень трудно задавать тон занятия и постоянно держать внимание группы. Этот закон можно применять и к другим ситуациям, пробуйте, но не стоит полностью полагаться на него. Нет ничего абсолютного.

Будь собою. Звільнись від стереотипів.

Запуск таких процессов возможен только тогда, когда люди находятся в состоянии не осознания своих действий, целей и причины. Когда уровень личной дисциплины, осознанности, контроля очень низок. А это уже бесструктурное управление, когда не надо каждому говорить, что он должен делать и как: хватит 5% процентов, которые запустят процесс автосинхронизации.

P.S. ти народжений оригіналом, не помри копією.

Цінуй своє, люби рідне!

21 лютого Міжнародний день рідної мови. Я думаю, що кожна людина, яка вважає себе українцем(кою) святкувала або хоча б знала про існування такого свята. Журналісти гарно зустріли цей день: деякі студенти одягнули вишиті сорочки; на стінах були прикріплені вислови відомих особистостей, зокрема й наших викладачів про рідну мову; відбувся невеличкий захід, організаторами якого виступила моя група ЖРН-12с, а точніше найактивніші та найвідповідальніші її представники (за що їм низький уклін).     

ті найактивніші та найвідповідальніші ( ще Марта, Наталя,  Віта)

Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
П’ю з твого джерела і не можу напиться,
Ти для мене любов і натхнення моє.
Ти і казка, і пісня чудова лірична.
Ти і дума, і правда, і мрія людська.
Неповторна і щира, ласкава й музична,
Українському серденьку завжди близька.
Ніби мати, така дорога і єдина.
Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
Ми з тобою — народ і велика родина!
І тебе берегти саме час, саме час!

     

     Мені сподобалося свято не тільки тому, що ми виступали, а тому, що воно дійсно було цікаве та пройшло на "одному подиху". Всі пісні, поезії, сценка доповнювали одне одного...     

     Любіть рідну мову, плекайте, вивчайте її, навчайте інших, говоріть слова кохання солов'їною, пишіть українською, збережіть у серці. Не цурайтеся її! Вона ж така мелодійна, ніжна, унікальна та гідна того, щоб ми нею розмовляли! 

Рідна мова моя, поетична, пісенна, Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я. Як народу душа: щира, добра, натхненна, Ти найкраща у світі, бо рідна, моя! Українські пісні ніжно мама співала, Коли ще в сповитку були діти малі. Українською мовою благословляла, Як розходились ми на дороги земні. Скільки в мові тепла і палкого кохання! Туги й щастя дзвінкого, і світла душі, Та іскристої радості і шанування, Що, хоч просто говориш — виходять вірші! То струмочком дзвенить, то сміється й співає, То іскринками гумору враз спалахне. Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає. Мово рідна моя, ти як сонце ясне! Бо слова твої серце уміють зігріти, Приголубити, втішити можеш одна. Мово рідна, ну як нам тебе не любити! Ти весела і ніжна, неначе весна!

P.S. серце дурня у його мові, мова розумного у його серці.

Надія є !!!

    Сьогодні в місті Трускавці відбулася благодійна акція "Допоможіть дітям хворим на рак"

                                                                                                                                                                                                                           Дитячий рак - не смертний вирок, а виліковна в сучасних умовах хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75-80% дітей з діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими, а у нас по статистиці цей відсоток складає лише 50. Через велику вартість ліків, брак донорів крові і нестачу вкрай необхідного медичного обладнання ми втрачаємо тих, кого можна було врятувати.

Ми (добровольці) зібралися на Нижньому Бюветі, де туристи і місцеві люди зазвичай п'ють цілющу воду нафтусю. Починаючи з 17:00 ми зробили напис зі свічок "Надія є!" та роздавали людям буклети, на яких була розміщена вся інформація про цю акцію.

    Я дуже вдячна тим людям, які не відвернулися, а перейнялися цим дійством, і зробили свій внесок для щасливого майбутнього діток. 

Всі охочі мали можливість пожертвувати гроші на цих діток, для цього стояли 2 скриньки.

На дворі було холодно і я дуже сильно змерзла (друкую, а руки ще досі холодні), але не зважаючи на це все я тішуся з того, що мала можливість зробити щось корисне і добре, а не провела ці 3 години вдома за комп'ютером.

Якщо ти хочеш приєднатися до цієї благодійної акції та внести свою пожертву, то можеш скористатися реквізитами для проплати:

Отримувач: БФ "Крила надїї"

ЦФ ПАТ "Кредо Банк", м.Львів

МФО 325365

ЄДРПОУ 35620901

Рахунок 2600001336292

Призначення платежу: Добровільна пожертва

інформацію можна отримати за телефоном:

050-370-90-02

E-mail: volonter.lviv@gmail.com

www.Krylanadiyi.org.ua

                                            P.S. здійснюйте добро, поки ви існуєте!

                                                                                    

Двомовність = Бідність

Двомовність = духовна + матеріальна бідність !!!

Не потрібно нам 2 мови! Це загроза для суспільства! Мене дивують українці, які стверджують, що нічого поганого в цьому нема...Якщо вам байдуже на духовний занепад нашого народу, то думаю матеріальне становище після введення другої державної мови примусить вас задуматися і змінити ваше ставлення, бачення і думки!

Деякі думки інтернет користувачів після перегляду цього відео:

Це Україна . Яке відношення російська мова має до нас- це чужа мова.

На даний момент,українська мова майже на грані вимирання , а ви ще хочете ввести другу російську.

Моя ненависть до цеї влади зростає з кожним днем. Досить мовчати ,люди,досить!

Наші втрати, їхнє збагачення... На це й націлений закон...

Висновок з цього ролика - кацапня зі своїм псячим наріччям намагається просто розграбувати й так мізерні б'юджетні кошти.

 В Росії проживає багато українців, а в деяких регіонах (Кубань, Белгород), ще й досі розмовляють українською мовою. Та на території РФ немає жодної україномовної школи чи газети до того ще закрилу громадську організацію.

В Україні теле та радіо простір кишить російською мовою натомістьукраїномовний продукт витискають. Це робиться не тому, що немає попиту, а для того щоб знищити мову.
Продовжуйте лягати під окупанта. Забудьте хто ви є...

Всё просто Нацыки (националисты) до жути боятся потерять свой язык, аргументируя тем что это подорвет всю экономику страны и мы забудем собственную история и.т.д но вдумайтесь, мы одна страна но истории у нас совершенно разные. Так что не пытайтесь навязать нам свой язык, он мешает нам и нашему восточному региону.

Я сам розмовляю українською (таким собі суржиком) але дивлячись на те що по статистиці 80% розмовляють російською вважаю що двомовність нам необхідна. Є регіони які взагалі НІКОЛИ не були українськими - донбас Крим Одеса - навязувати їм чужу для них мову користі не принесе нікому.

Нам не потрібно вводити другу мову, крім того, що це понесе просто марні фінансові витрати, так це ще викличе ще більший бардак в підростаючого покоління.більшість тих, хто не знає до пуття українську мову є пережитком радянського союзу і вони нав'язують свою думку всім, і доки вони живуть то стільки і буде виникати мовне питання, а якщо ще 20-30 років в Україні залишатиметься лише одна українська мова, то і зникне питання щодо другої мови.

( коментарі мене приголомшили, так як багато було написано в підтримку російській мові, але висвітлити їх я не змогла, бо забагато вже там ненормативної лексики! )

 Так, можливо ми не в змозі принести кардинальні зміни у нашу державу, але принести їх у своє життя потрібно якнайшвидше!

               P.S. "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову."            

Ліна Костенко

                                                                                                                  

Для тих, хто зустрічав, зустрів, і ще зустріне!

З нагоди Дня закоханих хочу написати свої роздуми щодо романтичних стосунків.

     Так на світі повелося, що приходить час, коли кожну людину на Землі відвідує прекрасне почуття - кохання. Хтось з нетерпінням чекає цієї миті, а хтось її невпинно шукає. Вашу увагу я хочу звернути саме на слові ШУКАЄ. Більшість людей, які шукають свою другу половинку,згодом розчаровуються, адже почуття, які спочатку здавалися взаємними, особливими та на ціле життя, виявляються зовсім не такими. І приходить біль та розчарування. Щоб уникнути цього неприємного моменту, нам потрібно все з’ясувати та розкласти в голові все «по поличках». А тепер приступимо до цього процесу.

     Часом виникає питання, чому розійшлася та чи інша пара? Здавалося, їхні почуття щирі ( про це свідчить безліч спільних фотографій, статуси в соціальних мережах  про безмежне і вічне кохання, подарунки, прогулянки і т.д.) Але не проходить і пару місяців (в кожного по-різному), як закохані помічають, що людина, яку вони досі обожнювали не така вже й хороша, і сварки починаються через дрібниці все частіше і частіше, і небо вже не таке безхмарне, і сонце вже й не таке яскраве J

     Що ж, вітаю вас! Це була закоханість, привабливість, але зовсім не справжнє кохання. Справжні почуття дещо інші, і можна стверджувати, що вічні. 

Цікавий факт

Відомий також і такий факт, що чоловік любить очима. Це дійсно так. Справа в тому, що в період закоханості у чоловіків підвищена та частина головного мозку, що відповідає за зір. А у жінок та частина мозку, що відповідає за пам’ять, тому вона пам’ятає всі дрібниці у відносинах, аж до вашого першого побачення і першого поцілунку, про який ви вже й думати забули.

Запам'ятайте корисні поради:

1)      Дуже часто побачення ведуть до близькості заради близькості: двоє людей стають близькими одне до одного без будь-якого бажання залишатися разом на все життя.

2)      Надзвичайно небезпечно дозволяти інтимність, не визначивши, наскільки віддані ви одне одному. Це нагадує сходження на гору з людиною, яка не впевнена в тому, чи хоче тримати вашу мотузку. Коли вже подолано тисячу метрів до вершини, неприємно почути зізнання, що між вами «все закінчено» й вона повертається вниз.

3)      Інтимна близькість без зобов’язання – це оздоблення без самого торта. Воно може бути солодким, але згодом викликає нудоту.

4)      Стосунки, які тільки побудовані на фізичній привабливості та романтичних почуттях, триватимуть стільки, скільки існуватимуть почуття.

5)      Те, що вам приємно проводити час з людиною, нічого не говорить ні про її характер, ні про те, чи буде вона хорошим чоловіком чи дружиною.

Цікавий факт

Вічне кохання - існує. Такого висновку дійшли вчені із Нью-йоркського університету. Під час дослідження науковці спростували поширений міф, що любов може тривати тільки три роки. Психологи обрали для експерименту 17 пар, які прожили у шлюбі не менше ніж 20 років.І переконували, що кохають одне одного так само, як і в медовий місяць. За допомогою томографа вчені слідкували за реакцією мозку, коли подружжю показували фото другої половинки. Цікаво, що реакція була такою самою, як і у молодих пар. У них у такій же кількості виділявся "гормон кохання"

Навчіться відрізняти справжні почуття від фальші, закоханість від справжньої любові; щоб ви говорили: «Я тебе кохаю» тільки у тому випадку, коли це правдиво і відверто по відношенню до однієї людини, а не коли ви це говорите вже десятій дівчині/хлопцеві; щоб ви думали головою перед тим, як починаєте стосунки, а не говорили потім « Ми не зійшлись характерами». Тоді образ, сліз, болі та розчарування буде набагато менше!

Ніколи не приймай за любов щось інше. Любов - це не пристрасть, не емоція. Любов - це дуже глибоке розуміння того, що хтось завершує тебе. Хтось робить тебе замкненим колом. Кохана людина доповнює тебе. Любов дає тобі свободу бути собою.

P.S. Щастя у ваших руках, то ж не проморгайте  йогоJ