Цінуй своє, люби рідне!

21 лютого Міжнародний день рідної мови. Я думаю, що кожна людина, яка вважає себе українцем(кою) святкувала або хоча б знала про існування такого свята. Журналісти гарно зустріли цей день: деякі студенти одягнули вишиті сорочки; на стінах були прикріплені вислови відомих особистостей, зокрема й наших викладачів про рідну мову; відбувся невеличкий захід, організаторами якого виступила моя група ЖРН-12с, а точніше найактивніші та найвідповідальніші її представники (за що їм низький уклін).     

ті найактивніші та найвідповідальніші ( ще Марта, Наталя,  Віта)

Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
П’ю з твого джерела і не можу напиться,
Ти для мене любов і натхнення моє.
Ти і казка, і пісня чудова лірична.
Ти і дума, і правда, і мрія людська.
Неповторна і щира, ласкава й музична,
Українському серденьку завжди близька.
Ніби мати, така дорога і єдина.
Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
Ми з тобою — народ і велика родина!
І тебе берегти саме час, саме час!

     

     Мені сподобалося свято не тільки тому, що ми виступали, а тому, що воно дійсно було цікаве та пройшло на "одному подиху". Всі пісні, поезії, сценка доповнювали одне одного...     

     Любіть рідну мову, плекайте, вивчайте її, навчайте інших, говоріть слова кохання солов'їною, пишіть українською, збережіть у серці. Не цурайтеся її! Вона ж така мелодійна, ніжна, унікальна та гідна того, щоб ми нею розмовляли! 

Рідна мова моя, поетична, пісенна, Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я. Як народу душа: щира, добра, натхненна, Ти найкраща у світі, бо рідна, моя! Українські пісні ніжно мама співала, Коли ще в сповитку були діти малі. Українською мовою благословляла, Як розходились ми на дороги земні. Скільки в мові тепла і палкого кохання! Туги й щастя дзвінкого, і світла душі, Та іскристої радості і шанування, Що, хоч просто говориш — виходять вірші! То струмочком дзвенить, то сміється й співає, То іскринками гумору враз спалахне. Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає. Мово рідна моя, ти як сонце ясне! Бо слова твої серце уміють зігріти, Приголубити, втішити можеш одна. Мово рідна, ну як нам тебе не любити! Ти весела і ніжна, неначе весна!

P.S. серце дурня у його мові, мова розумного у його серці.